ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПІРОКСИКАМ СОФАРМА

(PIROXICAM SOPHARMA)

Склад:

діюча речовина: піроксикам;

1 капсула містить піроксикаму 10 або 20 мг;

допоміжні речовини: крохмаль пшеничний, целюлоза мікрокристалічна, гліцин, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк, тверда желатинова капсула (для 10 мг: желатин, титану діоксид (Е 171), індигокармін (Е 132); для 20 мг: желатин, титану діоксид(Е171), оксид заліза жовтий (Е 172), жовтий захід FCF (Е110)).

Лікарська форма. Капсули тверді.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді циліндричні желатинові капсули, що містять порошкоподібну суміш від білого до блідо-жовтого кольору, без запаху.

Колір капсул:

для 10 мг – синій непрозорий/білий непрозорий;

для 20 мг – помаранчевий непрозорий/світло-бежевий непрозорий.

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні лікарські засоби. Оксиками. Піроксикам.

Код АТХ М01А С01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Піроксикам належить до групи нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Має виражену протизапальну, болезаспокійливу і жарознижувальну активність. Механізм дії зумовлюється вираженим і тривалим, але оборотним гальмуванням синтезу простагландинів шляхом пригнічення циклооксигенази. Має пригнічувальну дію на агрегацію тромбоцитів.

Фармакокінетика.

Всмоктування. При пероральному застосуванні швидко і повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна плазмова концентрація досягається протягом 3-5годин. Стабільна концентрація в плазмі крові встановлюється впродовж 7-12 днів.

Розподіл. Розподіляється у всіх тканинах і органах. Зв’язується з протеїнами плазми крові до 90-98 %. При одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами може витіснити їх при зв’язуванні з білками, у результаті цього може посилити їхню терапевтичну дію. Проникає через плацентарний і гематоенцефалічний бар’єр.

Не кумулюється.

Метаболізм. Метаболізується у печінці шляхом окислення і кон’югації. Його основні метаболіти – 5-гідроксипіроксикам, N-метилбензосульфонамід та інші є фармакологічно неактивними.

Виведення. Період напіввиведення піроксикаму варіює і становить приблизно 50 годин. Подовжується у пацієнтів із захворюваннями печінки. Виводиться в основному нирками і з фекаліями (у сечі виявляється у 2 рази більше, ніж у фекаліях), переважно у вигляді глюкуронідів (5 % виводиться у незміненому стані). Виділяється з грудним молоком.

Клінічні характеристики.

Показання.

Симптоматичне лікування остеоартриту, ревматоїдного артриту або анкілозуючого спондиліту.

Через профіль безпеки піроксикам не є засобом першого вибору, якщо показане застосування інших нестероїдних протизапальних та протиревматичних засобів. Рішення про призначення піроксикаму повинно базуватися на оцінці індивідуального загального ризику для пацієнта.

Протипоказання.

Застосування протипоказане при:

- гіперчутливості до активної або до допоміжних речовин, скороминущих шкірних реакціях (незалежно від їх тяжкості) у відповідь на застосування піроксикаму, інших нестероїдних протизапальних і протиревматичних лікарських засобів та інших лікарських засобів;

- одночасному застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів (нпзз), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 та ацетилсаліцилову кислоту в аналгетичних дозах;

- анамнестичних даних про виразку ШКТ, активній пептичній виразці, запальних шлунково-кишкових захворюваннях або шлунково-кишкових кровотечах, перфорації, раку шлунково-кишкового тракту або дивертикуліті;

- наявності шлунково-кишкових порушень в анамнезі, які створюють схильність до кровотечі, як наприклад, виразковий коліт, хвороба Крона;

- одночасному застосуванні антикоагулянтів;

- геморагічному діатезі, змінах картини крові неясного ґенезу (у тому числі в анамнезі);

- наявності в анамнезі серйозних алергічних реакцій будь-якого типу, особливо шкірних реакцій, таких як мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз;

- тяжкій серцевій недостатності;

- тяжкій нирковій або печінковій недостатності.

Протипоказано пацієнтам, у яких останнє застосування ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ індукувало розвиток бронхіальної астми, риніту, назальних поліпів, ангіоневротичного набряку та/або кропив’янки.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Слід бути обережними пацієнтам, які приймали будь-який із нижчезазначенихлікарськихзасобів.

Як і у випадку з іншими НПЗЗ, слід уникати застосування піроксикаму з ацетилсаліциловою кислотою або одночасного застосування з іншими НПЗЗ, у тому числі з іншими лікарськими формами піроксикаму, оскільки немає достатньо доказів того, що така комбінація призведе до більш значного поліпшення, ніж досягнуте при монотерапії піроксикамом. Окрім цього, збільшується потенціал побічних дій. Дослідження з участю добровольців показують, що при одночасному застосуванні піроксикаму та ацетилсаліцилової кислоти спостерігається зниження плазмових концентрацій піроксикаму на 80 % від звичайних значень.

Аспірин та інші НПЗЗ: піроксикам, як і інші НПЗЗ, зменшує агрегацію тромбоцитів та збільшує час кровотечі. Цей ефект слід мати на увазі при визначенні часу кровотечі.

Кортикостероїди: підвищений ризик шлунково-кишкових ульцерацій (утворення виразок) або кровотеч.

Антикоагулянти: НПЗЗ, включаючи піроксикам, можуть посилити дію антикоагулянтів, наприклад варфарину. Тому слід уникати одночасного застосування піроксикаму з антикоагулянтами, такими як варфарин.

Спільне застосування піроксикаму та імуносупресорів веде до посилення їх токсичності.

Метотрексат: знижує екскрецію метотрексату, що може призвести до гострої токсичності.

Циклоспорин, такролімус: можливе посилення ризику нефротоксичності.

Циклоспорин: збільшення ризику шлунково-кишкових ушкоджень, ушкодження нирок та/або печінки (уникати поєднання низьких доз піроксикаму, рекомендується моніторинг функції нирок і печінки).

Антиагреганти і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs): підвищений ризик кровотечі у шлунково-кишковому тракті.

Літій: піроксикам може збільшити у плазмі крові рівні солей літію, подовжити та підсилити їхню дію.

Діуретики: НПЗЗ, включаючи піроксикам, можуть зменшити терапевтичну ефективність діуретиків при їх одночасному застосуванні. Діуретики можуть збільшувати нефротоксичну дію НПЗЗ.

При одночасному застосуванні піроксикаму з калійзберігаючими діуретиками або іншими лікарськими засобами, що містять калій, існує загроза гіперкаліємії.

Антигіпертензивні препарати: піроксикам може зменшити антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ і бета-блокаторів при їх одночасному застосуванні.

Серцеві глікозиди: НПЗЗ можуть спричинити загострення серцевої недостатності, зниження клубочкової фільтрації та підвищення плазмових рівнів серцевих глікозидів.

Дигоксин, дигітоксин: одночасне застосування з дигоксином або дигітоксином не впливає на плазмові рівні цих препаратів.

Хінолони: при одночасному застосуванні хінолонів і піроксикаму збільшується ризик появи судом у пацієнтів з епілепсією або судомами з або без даних в анамнезі.

Аміноглікозиди: одночасне застосування з аміноглікозидами в осіб зі зниженою функцією нирок призводить до зменшення екскреції та до підвищення плазмової концентрації останніх.

Пробенецид: знижує метаболізм і виведення НПЗЗ та їх метаболітів при одночасному застосуванні.

Протидіабетичні пероральні лікарські засоби: НПЗЗ пригнічують метаболізм препаратів сульфонілсечовини та збільшують ризик гіпоглікемії.

Антациди: одночасне застосування антацидів не впливає на рівень піроксикаму у плазмі крові.

Циметидин: результати досліджень вказують на збільшення абсорбції піроксикаму після введення циметидину, проте немає ніяких суттєвих змін у константі елімінації та періоду напіввиведення. Збільшення абсорбції не вважається клінічно значущим.

Міфепристон: НПЗЗ можуть впливати на опосередковане міфепристоном переривання вагітності.

Фенітоїн: можливе підвищення рівня фенітоїну у крові – рекомендується відповідний моніторинг і корекція дози, якщо терапія піроксикамом розпочата, регулювання та припинення застосування при необхідності.

Циклофосфамід, вінкаалкалоїди: прийом піроксикаму до або після лікування цими лікарськими засобами у результаті може посилити побічні реакції цих речовин (комбінації слід уникати).

Алкоголь: погіршення переносимості лікарського засобу (слід уникати).

Лікарські препарати, які значною мірою зв’язані з білками плазми: піроксикам зв’язаний значною мірою з білками, в результаті чого може витісняти інші лікарські засоби, зв’язані з білками. При застосуванні піроксикаму пацієнтам, які приймають інші лікарські засоби, зв’язані значною мірою з білками, лікарі повинні уважно контролювати стан пацієнтів та при необхідності коригувати дозу.

Особливості застосування.

Через профіль безпеки піроксикам не є засобом першого вибору, якщо показані до застосування інші нестероїдні протизапальні і протиревматичні лікарські засоби.

Рішення про призначення піроксикаму має ґрунтуватися на оцінці індивідуального загального ризику для пацієнта. Побічні дії можна зменшити, застосовуючи мінімальну ефективну дозу впродовж найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів.

Клінічну користь і переносимість слід періодично переглядати, причому лікування слід негайно припинити при першій появі шкірних реакцій або клінічно значущих шлунково-кишкових реакцій.

У пацієнтів похилого віку підвищується частота побічних реакцій при застосуванні НПЗЗ, особливо кровотечі і перфорації з боку шлунково-кишкового тракту, які можуть бути летальними.

Шлунково-кишкові ефекти, ризик появи виразок шлунково-кишкового тракту, кровотечі і перфорації.

НПЗЗ, включаючи і піроксикам, можуть викликати серйозні шлунково-кишкові події, включаючи кровотечу, виразку і перфорацію шлунка, тонкої і товстої кишки, які можуть бути фатальними. Ці серйозні побічні дії можна спостерігати в будь-який час, з або без попереджувальних симптомів у пацієнтів, які лікувалися нестероїдними протизапальними та протиревматичними лікарськими засобами.

Як короткий, так і тривалий вплив НПЗЗ підвищує ризик серйозних шлунково-кишкових подій. Враховуючи результати обсерваційних досліджень, можна припустити, що застосування піроксикаму, подібно до інших НПЗЗ, може бути пов’язане з високим ризиком серйозної шлунково-кишкової токсичності.

Слід обміркувати можливу необхідність комбінованого лікування з гастропротективними засобами (наприклад, мізопростол або інгібітори протонної помпи). Пацієнтам зі значущими факторами ризику виникнення серйозних шлунково-кишкових реакцій слід призначати піроксикам тільки після ретельної оцінки ризик/користь.

Особи, які мають ризик серйозних шлунково-кишкових ускладнень.

Ризик розвитку серйозних шлунково-кишкових ускладнень збільшується з віком. Вік, що перевищує 70 років, пов’язаний з високим ризиком ускладнень, причому кровотеча зі шлунково-кишкового тракту або перфорація у такому віці можуть бути летальними. Слід уникати застосування лікарського засобу пацієнтам віком від 80 років.

Пацієнти, як приймають одночасно пероральні кортикостероїди, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs) або тромбоцитарні антиагреганти, такі як ацетилсаліцилова кислота у низьких дозах, мають підвищений ризик серйозних шлунково-кишкових ускладнень (див. нижче, а також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, для цих пацієнтів може бути доцільним застосування піроксикаму у комбінації з гастропротективними засобами (наприклад, мізопростол або інгібітори протонної помпи).

Під час лікування піроксикамом пацієнти і лікарі повинні уважно стежити за станом, щоб вчасно виявити симптоми шлунково-кишкової ульцерації та/або кровотечі. Слід вимагати від пацієнтів повідомляти про появу будь-якого нового або надзвичайного абдомінального симптому під час лікування. Якщо є підозра на наявність шлунково-кишкового ускладнення під час лікування, прийом піроксикаму слід негайно припинити і провести додаткову клінічну оцінку і лікування.

Серцево-судинні і судинно-мозкові ефекти.

Необхідно забезпечити відповідне спостереження і попередити пацієнтів, які мають в анамнезі випадки артеріальної гіпертензії та/або застійну серцеву недостатність від легкої до помірної, оскільки є повідомлення про набряки і затримку рідини, пов’язані з лікуванням НПЗЗ.

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані показують, що застосування НПЗЗ (особливо у високих дозах і тривалий час) може бути пов’язане з деяким підвищенням ризику артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт). Недостатньо даних, щоб виключити такий ризик при застосуванні піроксикаму.

Препарат слід призначати з обережністю пацієнтам з порушенням коагуляції в анамнезі, особливо у випадках з внутрішньочерепною геморагією та геморагічним діатезом, оскільки піроксикам пригнічує біосинтез простагландинів і впливає на функцію тромбоцитів.

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або судинно-мозковою хворобою слід призначати піроксикам лише після ретельної оцінки ризик/користь. Така оцінка необхідна до початку довгострокового лікування пацієнтів з факторами ризику відносно серцево-судинних ускладнень (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, тютюнопаління).

Шкірні реакції.

Дуже рідко повідомляється про серйозні шкірні реакції, деякі з них летальні, включаючи повідомлення про ексфоліативний дерматит (див. розділ «Побічні реакції»). Дані обсерваційних досліджень свідчать, що застосування піроксикаму може бути пов’язане з вищим ризиком появи серйозних шкірних реакцій, ніж застосування інших НПЗЗ, що не належать до групи оксикамів. При застосуванні цього лікарського засобу повідомлялося про випадки шкірних реакцій, що загрожували життю, таких як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Необхідно попереджати пацієнтів про симптоми та уважно спостерігати за появою у них таких шкірних реакцій. Ризик появи синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу є найвищим у перші тижні лікування. Якщо з’явились ознаки токсичного епідермального некролізу або синдрому Стівенса-Джонсона (наприклад, прогресуюче шкірне висипання, можливо, з пухирями або ураженням слизової оболонки), лікування піроксикамом слід припинити. Найкращі результати купірування спостерігаються при ранній діагностиці та негайному припиненні застосування будь-якого підозрюваного лікарського засобу. Якщо у пацієнта розвивається синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз під час застосування піроксикаму, цей препарат не слід призначати знову цьому пацієнту.

Піроксикам слід застосовувати з обережністю пацієнтам з нирковими порушеннями через можливе ураження нирок. У рідкісних випадках препарат може спричинити інтерстиціальний нефрит, гломерулонефрит, некроз ниркових сосочків або нефротичний синдром. Піроксикам, як і інші НПЗЗ, пригнічує синтез ниркового простагландину, що підтримує ниркову перфузію у пацієнтів зі зниженим нирковим кровотоком та загальним об’ємом крові. У таких пацієнтів застосування НПЗЗ може спричинити виражену декомпенсацію нирок, що потребує припинення лікування. Найбільш великий ризик таких ускладнень існує у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, з цирозом печінки, нефротичним синдромом та захворюванням нирок, при цьому вони мають перебувати під ретельним наглядом протягом лікування НПЗЗ.

Тривале лікування піроксикамом, як і іншими НПЗЗ, може спричинити зміни печінкової функції, що вимагає періодичного контролю печінкових ферментів.

Через свою протизапальну властивість лікарський препарат може маскувати симптоми гострого запалення, тому при його призначенні слід виключити наявність бактеріальної інфекції.

При застосуванні НПЗЗ існує ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів віком від 65років, у хворих із нирковою недостатністю, пацієнтів, які лікуються бета-блокаторами, інгібіторами АПФ і калійзберігаючими діуретиками. У них необхідно контролювати рівень калію у сироватці крові.

Оборотно пригнічує фертильність у жінок репродуктивного віку, що слід враховувати при спробах завагітніти.

Лікарський засіб не призначати для лікування післяопераційного болю в умовах коронарного шунтування.

Піроксикам можна застосовувати пацієнтам з адаптивною порфірією лише після ретельної оцінки ризик/користь, оскільки можливе загострення хвороби.

Перед призначенням хворим на бронхіальну астму, алергічний риніт, з поліпами слизової оболонки носа, хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів необхідно добре зважити доцільність призначення препарату.

У період лікування не можна вживати алкоголь.

Через повідомлення про небажані впливи на очі при застосуванні з НПЗЗ, рекомендується офтальмологічне обстеження пацієнтів, у яких з’являються скарги на зір під час лікування піроксикамом.

Під час тривалого застосування аналгетичних засобів може розвинутися головний біль, лікування якого не може бути вирішене збільшенням дози лікарського засобу. Пацієнт має бути проінформований про це.

Різке припинення прийому аналгетичних засобів після тривалого застосування у великих дозах може викликати скарги (головний біль, втому, нервозність), які зазвичай зникають протягом кількох днів. Відновлення прийому аналгетичних засобів можна розпочати тільки з дозволу лікаря та при відсутності скарг.

Лікарський засіб містить в якості допоміжної речовини пшеничний крохмаль. Можна застосовувати хворим на целіакію. Пацієнти з алергією на пшеницю (відмінною від целіакії) не повинні застосовувати цей лікарський засіб.

До складу капсул по 20 мг входить барвник Е 110, який може спричиняти алергічні реакції.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Піроксикам не слід застосовувати у період вагітності через відсутність достатніх даних щодо його безпеки. Під час експериментальних досліджень на тваринах не спостерігалося тератогенної дії. Піроксикам зменшує синтез та вивільнення простагландинів шляхом зворотної блокади ферменту циклооксигенази. Цей ефект, як і у інших НПЗЗ, пов’язаний зі збільшенням випадків утруднених та затяжних пологів в експериментальних тварин, якщо застосування лікарського засобу продовжується у пізній період вагітності. Відомий потенціал НПЗЗ індукувати передчасне закриття артеріальної протоки у новонароджених.

Годування груддю. Експериментальні дослідження показують, що кількість піроксикаму, що проникає у грудне молоко, становить приблизно від 1 % до 3 % від його концентрації у плазмі матері. Не спостерігалося кумуляції у грудному молоці.

Застосовування лікарського засобу у період годування груддю протипоказано через відсутність достатніх даних щодо його безпеки або вимагає припинення годування груддю на період лікування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Піроксикам може спричинити такі побічні реакції, як шум у вухах, запаморочення, сонливість, слухові та зорові порушення, що можуть порушити активну увагу і рефлекси. Водії транспортних засобів та оператори машин повинні враховувати ці несприятливі дії, особливо на початку лікування піроксикамом.

Спосіб застосування та дози.

Первинне призначення піроксикаму має проводити лікар з досвідом діагностики та лікування пацієнтів із запальними або дегенеративними ревматичними захворюваннями.

Максимальна рекомендована добова доза становить 20 мг.

Побічні реакції можна зменшити, застосовуючи мінімальну ефективну дозу впродовж найбільш короткого періоду часу, необхідного для контролю симптомів.

Користь лікування і переносимість лікарського засобу слід переглядати кожні 14днів. Якщо тривале лікування вважається необхідним, цю переоцінку слід проводити частіше.

Враховуючи доведений факт, що застосування піроксикаму пов’язується зі збільшенням ризику шлунково-кишкових ускладнень, слід з обережністю розглянути необхідність комбінованого лікування гастропротективними препаратами (наприклад, мізопростол або інгібітори протонної помпи), особливо для пацієнтів літнього віку.

Дорослі.

Застосовувати перорально по 2 капсули 10 мг або по 1 капсулі 20 мг 1 раз на добу переважно під час або одразу після прийому їжі, запиваючи водою.

Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання і визначається лікарем.

При комбінованому призначенні різних форм препарату (капсули, таблетки, розчини, суспензії, супозиторії) загальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг.

Пацієнти літнього віку (понад 65 років).

Для пацієнтів віком понад 65 років необхідна особлива обережність при лікуванні піроксикамом, особливо для хворих із порушеннями функцій нирок, печінки або серця.

Діти.

Немає достатнього клінічного досвіду щодо безпечного застосування піроксикаму дітям.

Передозування.

Симптоми: порушення зору, сонливість, нудота, блювання, біль в епігастрії, можлива кровотеча в шлунково-кишковому тракті, рідко можливі кома, артеріальна гіпертензія, гостра ниркова недостатність, пригнічення дихання, при застосуванні більш великих доз – втрата свідомості.

Лікування: симптоматичне, необхідно враховувати тривалий період напіврозпаду піроксикаму, слід припустити, що елімінація піроксикаму може бути прискорена шляхом введення антацидів та активованого вугілля.

– Первинна елімінація препарату (обережне промивання шлунка);

– моніторинг кислотно-лужного балансу;

– корекція рівня електролітів, корекція рівня глюкози;

– інтенсивна медична допомога;

– прискорення процесу елімінації (алкалізований, форсований діурез);

– введення діазепаму у випадку судом.

Застосування активованого вугілля (тільки пацієнтам, які знаходяться при свідомості!) впливає на резорбцію і всмоктування піроксикаму і, таким чином, зменшує загальну кількість активної речовини лікарського засобу в сироватці крові.

Піроксикам неможливо вивести з організму за допомогою гемодіалізу.

Побічні реакції.

Побічні дії класифіковані за органами та системами.

З боку шлунково-кишкового тракту: виразковий стоматит, езофагіт, гастрит, глосит, гематемезис, ректальна кровотеча, мелена, анорексія, біль в епігастрії, запор, діарея, диспепсія, метеоризм, відрижка, печія, нудота, блювання, сильні крововиливи/перфорації та виразки (шлунка, дванадцятипалої кишки) – існує ризик асимптоматично протікаючої перфорації, загострення коліту або хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»), панкреатит, біль/дискомфорт у шлунку, порушення травлення.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, вертиго, відчуття дезорієнтації, тривожність, слабкість, порушення концентрації, депресія, сонливість, безсоння, галюцинації, підвищена втомлюваність, дратівливість, психотичні реакції, зміни настрою, порушення чутливості, що включає парестезію; розлади пам’яті, сплутаність свідомості, нервозність, патологічні сни, судоми.

З боку серцево-судинної системи: пальпітації, стенокардія, тахікардія, серцева недостатність, набряки, артеріальна гіпертензія, аритмія, підвищений ризик тромботичних ускладнень (інфаркт міокарда або інсульт) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія, нетромбоцитопенічна пурпура Геноха-Шенляйна, носова кровотеча, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, поява антинуклеарних антитіл.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіжз або без висипань, висипання, фоточутливість, тяжкі шкірні реакції (SCARs): синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) (див. розділ «Особливості застосування»), ексфоліативний дерматит, бульозні висипи, почервоніння, екзема, пурпура алергічного типу.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: набряки, затримка рідини, поліурія, гематурія, дизурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, протеїнурія, гостра ниркова недостатність, папілярний некроз, оборотне підвищення плазмових рівнів сечовини та креатиніну.

З боку органів зору: диплопія, затуманення зору, подразнення очей, набряк очей.

З боку органів слуху і лабіринту: порушення слуху, шум у вухах.

Гепатобіліарні порушення: підвищення рівня сироваткових трансаміназ (ALAT, ASAT), минуще підвищення рівня білірубіну, токсичний гепатит, у тому числі з жовтяницею, фульмінантний гепатит, печінкова недостатність.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи бронхоспазм, анафілактичні або анафілактоїдні реакції у пацієнтів з алергією, сироваткова хвороба, кропив’янка/ ангіоневротичний набряк, васкуліти, мультиформна еритема.

З боку дихальної системи: пригнічення дихання, пневмонія.

Порушення обміну речовин та харчування: гіпоглікемія, гіперглікемія, збільшення або зменшення маси тіла.

Загальні розлади: порушення смаку, пропасниця, грипоподібні симптоми, загальне нездужання, посилене потовиділення, оніхолізис, порушення росту нігтів, алопеція.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

По 10 капсул у блістері з ПВХ плівки та алюмінієвої фольги. По 2 блістери в картонній пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

АТ «Софарма».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

вул. Ілієнське шосе, 16, Софія, 1220, Болгарія.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

ПИРОКСИКАМ СОФАРМА

(PIROXICAM SOPHARMA)

Состав:

действующее вещество: пироксикам;

1 капсула содержит пироксикама 10 мг или 20 мг;

вспомогательные вещества: крахмал пшеничный, целлюлоза микрокристаллическая, глицин, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат, тальк, твердая желатиновая капсула (для 10 мг: желатин, титана диоксид (Е 171), индигокармин (Е 132); для 20 мг: желатин, титана диоксид (Е 171), оксид железа желтый (Е 172), желтый закат FCF (Е 110)).

Лекарственная форма. Капсулы твердые.

Основные физико-химические свойства: твердые цилиндрические желатиновые капсулы, содержащие порошкообразную смесь от белого до бледно-желтого цвета, без запаха.

Цвет капсул:

для 10 мг – синий непрозрачный/белый непрозрачный;

для 20 мг – оранжевый непрозрачный/светло-бежевый непрозрачный.

Фармакотерапевтическая группа.

Нестероидные противовоспалительные и противоревматические лекарственные средства. Оксикамы. Пироксикам.

Код АТХ М01А С01.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Пироксикам принадлежит к группе нестероидных противовоспалительных средств (НПВС). Обладает выраженной противовоспалительной, болеутоляющей и жаропонижающей активностью. Механизм действия обусловливается выраженным и продолжительным, но обратимым торможением синтеза простагландинов путем подавления циклооксигеназы. Оказывает подавляющее действие на агрегацию тромбоцитов.

Фармакокинетика.

Всасывание. При пероральном применении быстро и полностью всасывается из желудочно-кишечного тракта. Максимальная плазменная концентрация достигается в течение 3-5 часов. Стабильная концентрация в плазме крови устанавливается в течение 7-12 дней.

Распределение. Распределяется во всех тканях и органах. Связывается с протеинами плазмы крови до 90-98%. При одновременном применении с другими лекарственными средствами может вытеснить их при связывании с белками, в результате этого может усилить их терапевтическое действие. Проникает через плацентарный и гематоэнцефалический барьер.

Не кумулируется.

Метаболизм. Метаболизируется в печени путем окисления и конъюгации. Его основные метаболиты – 5-гидроксипироксикам, N-метилбензосульфонамид и другие являются фармакологически неактивными.

Выведение. Период полувыведения пироксикама варьирует и составляет около 50 часов. Удлиняется у пациентов с заболеваниями печени. Выводится в основном почками и с фекалиями (в моче определяется в 2 раза больше, чем в фекалиях), преимущественно в виде глюкуронидов (5 % выводятся в неизмененном виде). Выделяется с грудным молоком.

Клинические характеристики.

Показания.

Симптоматическое лечение остеоартрита, ревматоидного артрита или анкилозирующего спондилита.

Из-за профиля безопасности пироксикам не является средством первого выбора, если показаны к применению другие нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства. Решение о назначении пироксикама должно основываться на оценке индивидуального общего риска для пациента.

Противопоказания.

Применение противопоказано при:

- гиперчувствительности к активному или к вспомогательным веществам, преходящих кожных реакциях (независимо от их тяжести) в ответ на применение пироксикама, других нестероидных противовоспалительных и противоревматических лекарственных средств и других лекарственных средств;

- одновременном применении других нестероидных противовоспалительных средств (НПВС), включая селективные ингибиторы ЦОГ-2 и ацетилсалициловую кислоту в анальгетических дозах;

- анамнестических данных об язве ЖКТ, активной пептической язве, воспалительных желудочно-кишечных заболеваниях или желудочно-кишечных кровотечениях, перфорации, раке желудочно-кишечного тракта или дивертикулите;

- наличии желудочно-кишечных нарушений в анамнезе, которые создают предрасположение к кровотечению, как например, язвенный колит, болезнь Крона;

- одновременном применении антикоагулянтов;

- геморрагическом диатезе, изменениях картины крови неясного генеза (в том числе в анамнезе);

- наличие в анамнезе серьезных аллергических реакций любого типа, особенно кожных реакций, таких как мультиформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз;

- тяжелой сердечной недостаточности;

- тяжелой почечной и печеночной недостаточности;

Противопоказано пациентам, у которых последнее применение ацетилсалициловой кислоты и других НПВС индуцировало развитие бронхиальной астмы, ринита, назальных полипов, ангионевротического отека и/или крапивницы.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Следует соблюдать осторожность пациентам, которые принимали любой из нижеприведенных лекарственных средств.

Как и в случае с другими НПВС, следует избегать применения пироксикама с ацетилсалициловой кислотой или одновременного применения с другими НПВС, включая и другие лекарственные формы пироксикама, так как недостаточно доказательств того, что такая комбинация ведет к более значительному улучшению, чем достигнутое при монотерапии пироксикамом. Кроме этого, увеличивается потенциал побочных действий. Исследования при участии добровольцев показывают, что при одновременном применении пироксикама и ацетилсалициловой кислоты наблюдается снижение плазменных концентраций пироксикама на 80% от обычных значений.

Аспирин и другие НПВС: пироксикам, как и другие НПВС, уменьшает агрегацию тромбоцитов и увеличивает время кровотечения. Этот эффект следует учитывать при определении времени кровотечения.

Кортикостероиды: повышенный риск желудочно-кишечных ульцераций (образование язв) или кровотечений.

Антикоагулянты: НПВС, включая пироксикам, могут усилить действие антикоагулянтов, например варфарина. Поэтому следует избегать одновременного использования пироксикама с антикоагулянтами, такими как варфарин.

Совместное применение пироксикама и иммуносупрессоров ведет к усилению их токсичности.

Метотрексат: снижает экскрецию метотрексата, что может привести к острой токсичности.

Циклоспорин, такролимус: возможно усиление риска нефротоксичности.

Циклоспорин: увеличение риска желудочно-кишечных повреждений, повреждения почек и/или печени (избегать сочетания низких доз пироксикама, рекомендуется мониторинг функции почек и печени).

Антиагреганты и селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (SSRIs): повышенный риск кровотечения в желудочно-кишечном тракте.

Литий: пироксикам может увеличить в плазме крови уровни солей лития, продлить и усилить их действие.

Диуретики: НПВС, включая пироксикам, могут уменьшить терапевтическую эффективность диуретиков при их одновременном применении. Диуретики могут увеличить нефротоксическое действие НПВС.

При одновременном применении пироксикама с калийсберегающими диуретиками или другими лекарственными средствами, содержащими калий, существует риск гиперкалиемии.

Антигипертензивные препараты: пироксикам может уменьшить антигипертензивное действие ингибиторов АПФ и бета-блокаторов при их одновременном применении.

Сердечные гликозиды: НПВС могут вызвать обострение сердечной недостаточности, снижение клубочковой фильтрации и повышение плазменных уровней сердечных гликозидов.

Дигоксин, дигитоксин: одновременное применение дигоксина или дигитоксина не влияет на плазменные уровни этих препаратов.

Хинолоны: при одновременном применении хинолонов и пироксикама увеличивается риск появления судорог у пациентов с эпилепсией или судорогами с или без данных в анамнезе.

Аминогликозиды: одновременное применение с аминогликозидами у лиц со сниженной функцией почек ведет к уменьшению экскреции и к повышению плазменной концентрации последних.

Пробенецид: понижает метаболизм и выведение НПВС и их метаболитов при одновременном применении.

Противодиабетические пероральные лекарственные средства: НПВС подавляют метаболизм препаратов сульфонилмочевины и увеличивают риск гипогликемии.

Антациды: одновременное применение антацидов не влияет на уровень пироксикама в плазме крови.

Циметидин: результаты исследований указывают на увеличение абсорбции пироксикама после введения циметидина, однако нет никаких значительных изменений в константе элиминации и периода полувыведения. Увеличение абсорбции не считается клинически значимым.

Мифепристон: НПВС могут повлиять на опосредованное мифепристоном прерывание беременности.

Фенитоин: возможно повышение уровня фенитоина в крови – рекомендуется соответствующий мониторинг и коррекция дозы, если терапия пироксикамом начата, регулирование и прекращение применения при необходимости.

Циклофосфамид, винкаалкалоиды: прием пироксикама до или после лечения этими лекарственными средствами в результате может усилить побочные реакции этих веществ (комбинации следует избегать).

Алкоголь: ухудшение переносимости лекарственного средства (следует избегать).

Лекарственные препараты, в высокой степени связанные с белками плазмы: пироксикам связан в высокой степени с белками, в результате чего может вытеснять другие лекарственные средства, связанные с белками. При применении пироксикама пациентам, принимающим другие лекарственные средства, связанные в высокой степени с белками, врачи должны внимательно контролировать состояние пациентов и при необходимости корректировать дозу.

Особенности применения.

Из-за профиля безопасности пироксикам не является средством первого выбора, если показаны к применению другие нестероидные противовоспалительные и противоревматические лекарственные средства.

Решение о назначении пироксикама должно основываться на оценке индивидуального общего риска для пациента. Побочные действия можно уменьшить, используя минимальную эффективную дозу в течение самого короткого периода времени, необходимого для контролирования симптомов.

Клиническую пользу и переносимость следует периодически пересматривать, причем лечение следует немедленно прекратить при первом появлении кожных реакций или клинически значимых желудочно-кишечных реакций.

У пациентов пожилого возраста повышается частота побочных реакций при применении НПВС, особенно кровотечения и перфорации со стороны желудочно-кишечного тракта, которые могут быть летальными.

Желудочно-кишечные эффекты, риск появления язв желудочно-кишечного тракта, кровотечения и перфорации.

НПВС, включая и пироксикам, могут вызвать серьезные желудочно-кишечные события, включая кровотечение, язву и перфорацию желудка, тонкой и толстой кишки, которые могут быть фатальными. Эти серьезные побочные действия можно наблюдать в любое время, с или без предупреждающих симптомов у пациентов, леченных нестероидными противовоспалительными и противоревматическими лекарственными средствами.

Как краткое, так и продолжительное воздействие НПВС повышает риск серьезных желудочно-кишечных событий. Учитывая результаты обсервационных исследований, можно предположить, что применение пироксикама, подобно другим НПВС, может быть связанным с высоким риском серьезной желудочно-кишечной токсичности.

Следует обдумать возможную необходимость комбинированного лечения с гастропротективными средствами (например, мизопростол или ингибиторы протонного насоса). Пациентам со значимыми факторами риска возникновения серьезных желудочно-кишечных реакций следует назначать пироксикам только после тщательной оценки риск/польза.

Лица, имеющие риск серьезных желудочно-кишечных осложнений.

Риск развития серьезных желудочно-кишечных осложнений увеличивается с возрастом. Возраст, превышающий 70 лет, связан с высоким риском осложнений, причем кровотечение из желудочно-кишечного тракта или перфорация в таком возрасте могут быть летальными. Следует избегать применения лекарственного средства пациентам старше 80 лет.

Пациенты, которые принимают одновременно пероральные кортикостероиды, селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (SSRIs) или тромбоцитарные антиагреганты, такие как ацетилсалициловая кислота в низких дозах, имеют повышенный риск серьезных желудочно-кишечных осложнений (см. ниже, а также раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Как и при применении остальных НПВС, для этих пациентов может быть целесообразным применение пироксикама в комбинации с гастропротективными средствами (например, мизопростол или ингибиторы протонного насоса).

Во время лечения пироксикамом пациенты и врачи должны внимательно следить за состоянием, чтобы своевременно выявить симптомы желудочно-кишечной ульцерации и/или кровотечения. Следует требовать от пациентов сообщать о появлении любого нового или необычного абдоминального симптома во время лечения. Если есть подозрение на наличие желудочно-кишечного осложнения во время лечения, прием пироксикама следует немедленно прекратить и провести дополнительную клиническую оценку и лечение.

Сердечно-сосудистые и сосудисто-мозговые эффекты.

Необходимо обеспечить соответствующее наблюдение и предупредить пациентов, имеющих в анамнезе случаи артериальной гипертензии и/или застойную сердечную недостаточность от легкой до умеренной, поскольку есть сообщения об отеках и задержке жидкости, связанных с лечением НПВС.

Клинические исследования и эпидемиологические данные показывают, что применение НПВС (особенно в высоких дозах и длительное время) может быть связано с некоторым повышением риска артериальных тромботических явлений (например, инфаркт миокарда или инсульт). Недостаточно данных, чтобы исключить такой риск при применении пироксикама.

Препарат следует назначать с осторожностью пациентам с нарушением коагуляции в анамнезе, особенно в случаях с внутричерепной геморрагией и геморрагическим диатезом, так как пироксикам подавляет биосинтез простагландинов и влияет на функцию тромбоцитов.

Пациентам с неконтролируемой артериальной гипертензией, застойной сердечной недостаточностью, установленной ишемической болезнью сердца, заболеванием периферических артерий и/или сосудисто-мозговой болезнью следует назначать пироксикам только после тщательной оценки риск/польза. Такая оценка необходима до начала долгосрочного лечения пациентов с факторами риска относительно сердечно-сосудистых осложнений (например, артериальная гипертензия, гиперлипидемия, сахарный диабет, табакокурение).

Кожные реакции.

Очень редко сообщается о серьезных кожных реакциях, некоторые из них летальные, включая сообщения об эксфолиативном дерматите (см. раздел «Побочные реакции»). Данные обсервационных исследований свидетельствуют, что применение пироксикама может быть связано с более высоким риском появления серьезных кожных реакций, чем применение других НПВС, которые не принадлежат к группе оксикамов. При применении этого лекарственного средства сообщалось о случаях кожных реакций, угрожающих жизни, таких как синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз. Необходимо предупреждать пациентов о симптомах и внимательно наблюдать за появлением у них таких кожных реакций. Риск появления синдрома Стивенса-Джонсона и токсического эпидермального некролиза является самым высоким в первые недели лечения. Если появились признаки токсического эпидермального некролиза или синдрома Стивенса-Джонсона (например, прогрессирующая кожная сыпь, возможно, с пузырями или поражением слизистой оболочки), лечение пироксикамом следует прекратить. Лучшие результаты купирования отмечаются при ранней диагностике и немедленном прекращении применения любого подозреваемого лекарственного средства. Если у пациента развивается синдром Стивенса-Джонсона или токсический эпидермальный некролиз во время применения пироксикама, этот лекарственный препарат не следует назначать снова этому пациенту.

Пироксикам следует применять с осторожностью больным с почечными нарушениями из-за возможного поражения почек. В редких случаях препарат может вызывать интерстициальный нефрит, гломерулонефрит, некроз почечных сосочков или нефротический синдром. Пироксикам, как и другие НПВС, подавляет синтез почечного простагландина, который поддерживает почечную перфузию у пациентов со сниженным почечным кровотоком и общим объемом крови. У таких пациентов применение НПВС может вызвать выраженную декомпенсацию почек, требующую прекращения лечения. Самый большой риск подобных осложнений существует у пациентов с застойной сердечной недостаточностью, с циррозом печени, нефротическим синдромом и заболеванием почек, при этом они должны находиться под тщательным наблюдением в течение лечения НПВС.

Продолжительное лечение пироксикамом, как и другими НПВС, может вызвать изменения печеночной функции, что требует периодического контроля печеночных ферментов.

Ввиду своего противовоспалительного свойства лекарственный препарат может маскировать симптомы острого воспаления, поэтому при его назначении следует исключить наличие бактериальной инфекции.

При применении НПВС существует риск развития гиперкалиемии, особенно у пациентов старше 65 лет, у больных с почечной недостаточностью, пациентов, лечащихся бета-блокаторами, ингибиторами АПФ и калийсберегающими диуретиками. У них необходимо контролировать уровень калия в сыворотке крови.

Обратимо подавляет фертильность у женщин в репродуктивном возрасте, что следует учитывать при попытках забеременеть.

Лекарственное средство не назначать для лечения послеоперационной боли в условиях коронарного шунтирования.

Пироксикам можно применять пациентам с адаптивной порфирией только после тщательной оценки риск/польза, так как возможно обострение болезни.

Перед назначением больным с бронхиальной астмой, аллергическим ринитом, с полипами слизистой оболочки носа, хроническими обструктивными заболеваниями дыхательных путей необходимо хорошо взвесить целесообразность назначения препарата.

В период лечения нельзя употреблять алкоголь.

Из-за сообщений о нежелательных влияниях на глаза при применении с НПВС, рекомендуется офтальмологическое обследование пациентов, у которых появляются жалобы на зрение во время лечения пироксикамом.

При длительном применении анальгетических средств может развиться головная боль, лечение которой не может быть решено увеличением дозы лекарственного средства. Пациент должен быть проинформирован об этом.

Резкое прекращение приема анальгетических средств после длительного применения в больших дозах может вызвать жалобы (головная боль, усталость, нервозность), которые обычно исчезают в течение нескольких дней. Восстановление приема анальгетических средств можно начать только с разрешения врача и при отсутствии жалоб.

Лекарственное средство содержит в качестве вспомогательного вещества пшеничный крахмал. Можно применять больным на целиакию. Пациенты с аллергией на пшеницу (которая отличается от целиакии) не должны применять это лекарственное средство.

В состав капсул по 20 мг входит краситель Е 110, который может вызвать аллергические реакции.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Беременность. Пироксикам не следует применять в период беременности из-за отсутствия достаточных данных о его безопасности. Во время экспериментальных исследований на животных не наблюдалось тератогенное действие. Пироксикам уменьшает синтез и высвобождение простагландинов посредством обратимой блокады фермента циклооксигеназы. Этот эффект, как и у остальных НПВС, связан с увеличением случаев затрудненных и затянувшихся родов у экспериментальных животных, если применение лекарственного средства продолжается в поздний период беременности. Известен потенциал НПВС индуцировать преждевременное закрытие артериального протока у новорожденных.

Кормление грудью. Экспериментальные исследования показывают, что количество пироксикама, которое проникает в грудное молоко, составляет приблизительно от 1% до 3% от его концентрации в плазме матери. Не наблюдалось кумуляции в грудном молоке.

Применение лекарственного средства в период грудного вскармливания противопоказано из-за отсутствия достаточных данных о его безопасности или требует прекращения грудного вскармливания на период лечения.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Пироксикам может вызвать такие побочные действия, как шум в ушах, головокружение, сонливость, слуховые и зрительные нарушения, которые могут нарушить активное внимание и рефлексы. Водители транспортных средств и операторы машин должны учитывать эти неблагоприятные воздействия, особенно в начале лечения пироксикамом.

Способ применения и дозы.

Первоначальное назначение пироксикама должен проводить врач с опытом диагностики и лечения пациентов с воспалительными или дегенеративными ревматическими заболеваниями.

Максимальная рекомендуемая суточная доза составляет 20 мг.

Побочные действия можно уменьшить, используя минимальную эффективную дозу на протяжении наиболее короткого периода времени, необходимого для контроля симптомов.

Пользу лечения и переносимость лекарственного средства следует пересматривать каждые 14дней. Если продолжительное лечение считается необходимым, эту переоценку следует проводить чаще.

Учитывая доказанный факт, что применение пироксикама связывается с увеличением риска желудочно-кишечных осложнений, следует с осторожностью рассмотреть необходимость комбинированного лечения гастропротективными препаратами (например, мизопростол или ингибиторы протонного насоса), особенно для пациентов преклонного возраста.

Взрослые.

Применять перорально по 2 капсулы 10 мг или по 1 капсуле 20 мг 1 раз в сутки преимущественно во время или сразу после еды, запивая водой.

Продолжительность лечения зависит от течения болезни и определяется врачом.

При комбинированном назначении различных форм препарата (капсулы, таблетки, растворы, суспензии, суппозитории) общая суточная доза не должна превышать 20 мг.

Пациенты пожилого возраста (старше 65 лет).

Для пациентов старше 65-летнего возраста необходима особая осторожность при лечении пироксикамом, особенно для больных с нарушением функции почек, печени или сердца.

Дети.

Нет достаточного клинического опыта по безопасному применению пироксикама детям.

Передозировка.

Симптомы: нарушение зрения, сонливость, тошнота, рвота, боль в эпигастрии, возможно кровотечение в желудочно-кишечном тракте, редко возможны кома, артериальная гипертензия, острая почечная недостаточность, угнетение дыхания, при применении больших доз – потеря сознания.

Лечение: симптоматическое, необходимо учитывать длительный период полураспада пироксикама, следует предположить, что элиминация пироксикама может быть ускорена путем введения антацидов и активированного угля.

- Первичная элиминация препарата (осторожное промывание желудка);

- мониторинг кислотно-щелочного баланса;

- коррекция уровня электролитов, коррекция уровня глюкозы;

- интенсивная медицинская помощь;

- ускорение процесса элиминации (алкализированный, форсированный диурез);

- введение диазепама в случае судорог.

Применение активированного угля (только пациентам, которые находятся в сознании!) влияет на резорбцию и всасывание пироксикама и, таким образом, уменьшает общее количество активного вещества лекарственного средства в сыворотке крови.

Пироксикам невозможно вывести из организма посредством гемодиализа.

Побочные реакции.

Побочные действия классифицированы по органам и системам.

Со стороны желудочно-кишечного тракта: язвенный стоматит, эзофагит, гастрит, глоссит, гематемезис, ректальное кровотечение, мелена, анорексия, боль в эпигастрии, запор, диарея, диспепсия, метеоризм, отрыжка, изжога, тошнота, рвота, сильные кровоизлияния/перфорации и язвы (желудка, двенадцатиперстной кишки) – существует риск асимптоматически протекающей перфорации, обострение колита или болезни Крона (см. раздел «Особенности применения»), панкреатит, боль/дискомфорт в желудке, нарушения пищеварения.

Со стороны нервной системы: головокружение, головная боль, вертиго, чувство дезориентации, тревожность, слабость, нарушение концентрации, депрессия, сонливость, бессонница, галлюцинации, повышенная утомляемость, раздражительность, психотические реакции, изменения настроения, нарушения чувствительности, включающие парестезию, расстройства памяти, спутанность сознания, нервозность, патологические сны, судороги.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: пальпитации, стенокардия, тахикардия, сердечная недостаточность, отеки, артериальная гипертензия, аритмия, повышенный риск тромботических осложнений (инфаркт миокарда или инсульт) (см. раздел «Особенности применения»).

Со стороны системы крови и лимфатической системы: эозинофилия, лейкопения, нетромбоцитопеническая пурпура Геноха-Шенляйна, носовое кровотечение, агранулоцитоз, тромбоцитопения, гемолитическая анемия, апластическая анемия, появление антинуклеарных антител.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки: зуд с или без сыпи, сыпь, фоточувствительность, тяжелые кожные реакции (SCARs): синдром Стивенса-Джонсона итоксический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла) (см. раздел «Особенности применения»), эксфолиативный дерматит, буллезные высыпания, покраснение, экзема, пурпура аллергического типа.

Со стороны почек и мочевыводящих путей: отеки, задержка жидкости, полиурия, гематурия, дизурия, интерстициальный нефрит, нефротический синдром, протеинурия, острая почечная недостаточность, папиллярный некроз, обратимое повышение плазменных уровней мочевины и креатинина.

Со стороны органов зрения: диплопия, затуманенное зрение, раздражение глаз, отек глаз.

Со стороны органов слуха и лабиринта: нарушения слуха, шум в ушах.

Гепатобилиарные нарушения: повышение уровня сывороточных трансаминаз (ALAT, ASAT), преходящее повышение уровня билирубина, токсический гепатит, в том числе с желтухой, фульминантный гепатит, печеночная недостаточность.

Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, включая бронхоспазм, анафилактические или анафилактоидные реакции у пациентов с аллергией, сывороточная болезнь, крапивница/ангионевротический отек, васкулиты, мультиформная эритема.

Со стороны дыхательной системы: угнетение дыхания, пневмония.

Нарушения обмена веществ и питания: гипогликемия, гипергликемия, увеличение или снижение веса.

Общие расстройства: нарушение вкуса, лихорадка, гриппоподобные симптомы, общее недомогание, усиленное потоотделение, онихолизис, нарушение роста ногтей, алопеция.

Срок годности.

3 года.

Условия хранения.

Хранить в недоступном для детей месте.

Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.

Упаковка.

По 10 капсул в блистере из ПВХ пленки и алюминиевой фольги. По 2 блистера в картонной пачке.

Категория отпуска.

По рецепту.

Производитель.

АО «Софарма».

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

ул. Илиенское шоссе, 16, София, 1220, Болгария.